- Повідов
- —————————————————————————————По́відовпрізвищенаселений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови. 2005.
Повідов
Смотреть что такое "Повідов" в других словарях:
повірити — 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір я повірити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити … Орфографічний словник української мови
повіритися — 1 дієслово доконаного виду упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого небудь безос. повіритися 2 дієслово доконаного виду довіритися рідко … Орфографічний словник української мови
повічно — прислівник довічно незмінювана словникова одиниця рідко … Орфографічний словник української мови
повіряти — я/ю, я/єш і рідко пові/рювати, юю, юєш, недок., пові/рити, рю, риш, док., перех. 1) Розповідати, звіряти кому , чому небудь щось потаємне, інтимне. 2) Виявляючи довір я, доручати, передавати кому небудь когось, щось; довіряти. 3) рідко. Довіряючи … Український тлумачний словник
повірений — а, е. 1) рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити II. || пові/рено, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. пові/рений, ного, ч., пові/рена, ної, ж. Людина, яка користується особливим довір ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін. 3) у знач. ім.… … Український тлумачний словник
повірник — а, ч. 1) Людина, що користується особливим довір ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений. 2) Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені; повірений. Повірник короля … Український тлумачний словник
довіритель — я, ч., юр. 1) Той, хто видав кому небудь довіреність. 2) Сторона договору доручення, фізична чи юридична особа, що довіряє виконання певних юридично значимих дій іншій особі (повіреному) від імені і за рахунок першого … Український тлумачний словник
повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь … Український тлумачний словник
довірочний — а, е, розм. Якого повідомляють комусь із довірою за умови збереження таємниці … Український тлумачний словник
повіритися — I иться, док., безос. Упевнитися, переконатись у правильності, правдивості чого небудь. II рюся, ришся, док., рідко. Те саме, що довіритися … Український тлумачний словник
